Японська місія – одна з небагатьох в історії, коли на Землю було привезено матеріал з іншого космічного тіла або з міжпланетного простору, і перша, в ході якої вдалося добути грунт з астероїда (ілюстрація JAXA).

Вперше потрапили в руки людей частки астероїда дозволили підтвердити гіпотезу про походження більшості метеоритів на Землі. У той же час в ході «розслідування» проявилися несподіванки й загадки, над якими фахівці ще довго ламатимуть голову.

Завершено великий етап вивчення крупинок з астероїда Ітокава, здобутих японським апаратом Hayabusa майже шість років тому. За інформацією Nature, аналіз часток приніс відразу кілька цікавих відкриттів.

Так, раніше вчені вже доводили зв'язок земних метеоритів з астероїдами головного поясу, але лише за допомогою дистанційних спектральних вимірювань. Нині ж цей зв'язок вдалося довести прямими даними з лабораторії. Ітокава – астероїд S-типу – за складом виявився ідентичним звичайним метеоритів хондрити.

У такому відповідно є сенс: хоча астероїди класу S зовсім не становлять більшості в головному поясі, вони живуть на його внутрішньому краю і, отже, з більшою ймовірністю можуть поставляти осколки, долітають до Землі.

З іншого боку, більшість метеоритів належать до груп хондритів H або L (з високим або низьким вмістом заліза). А кам'янистий матеріал з Ітокави становить LL-групу, тобто має дуже низький вміст заліза. LL-хондрити найменш поширені серед хондрітних метеоритів на Землі.

Крім того, деякі частинки з Ітокави показали сліди теплового метаморфізму, тобто зміни структури, що відбувалися колись при температурі 800 ° C.

Джерелом тепла в такому випадку міг бути недовговічний алюміній-26, що існував в астероїдах на зорі Сонячної системи. Але в силу своїх розмірів (приблизно 530 х 300 х 200 м) Ітокава не міг мати достатню кількість цього ізотопу.

Звідси випливає, що сам астероїд є уламком (або зборищем уламків), що відкололися давним-давно від значно більш великого астероїда (поперечником в десяток-другий кілометрів).

При цьому не всі крупинки з Ітокави несуть відбиток настільки сильного нагрівання. Астероїд виявився складним тілом із заплутаною історією.

Ще один сюрприз очікував вчених, коли вони спробували визначити вік поверхні астероїда слідами космічного вивітрювання, відбитим у доставлених на Землю крупинках. Виявилося, що ці порошинки піддавалися впливу космічних променів і сонячного вітру не більше восьми мільйонів років. За космічними мірками це дуже короткий термін. Він означає, що поверхня самого астероїда досить швидко переробляється за рахунок уарів мікрометеоритів. Розкришений матеріал випаровується геть, відкриваючи нові шари.

Таким чином Ітокава втрачає по кілька десятків сантиметрів кожен мільйон років, вирахували фахівці. За кілька сотень мільйонів років такий астероїд просто зникне, уклали дослідники.

Про результати вивчення астероїдного грунту кілька груп дослідників розповіли в цілій серії статей у свіжому номері Science.

За матеріалами: membrana.ru.

Tweet