Геофізики з США і Чилі представили експериментальні свідчення того, що у певній галузі Патагонських Анд льодовики, всупереч поширеній теорії, не руйнують гори, а захищають їх.

«Було прийнято вважати, що льодовикова ерозія обмежує висоту гірських хребтів», – зауважує один з авторів роботи Пітер Райнерс (Peter Reiners) з університету Арізони. Для того щоб з'ясувати, наскільки універсальний цей ефект, учені відібрали на різній висоті в Патагонських Андах 146 зразків породи. Міститься в них апатит опромінювався за допомогою лазера, в процесі чого виділялися ізотопи гелію. Вимірюючи відносний вміст ізотопів, дослідники визначали момент початкового захоплення гелію – остигання зразків до 70 ˚ C. Час остигання, очевидно, відображає темпи ерозії: чим швидше знімаються верхні шари, тим швидше виходить на поверхню і охолоджується «гаряча» порода з надр Землі.

Як з'ясувалося, швидше остигає зразки, зібрані в північній частині масиву (у діапазоні від 38 до 49 ˚ пд. Ш.), А повільніше – ті, що були знайдені в південній частині, на 49-56 ˚ пд. ш. Застосування іншої експериментальної методики – датування по слідах розпаду – дало такі ж результати.

На думку вчених, розбіжності можна пояснити тим, що в різних частинах Патагонських Анд встановився різний клімат. На півночі він відносно теплий, і під потужним шаром льоду утворюється тонкий прошарок води; в результаті льодовики зісковзують вниз по схилах і дійсно сприяють руйнуванню гір. На півдні льодовики, навпаки, утворюють міцну «броню», яка захищає гірські породи від зовнішніх впливів.

«Виявлення цих закономірностей можна угледіти ще й у тому, що гори на півдні більш високі», – резюмує пан Райнерс.

За матеріалами: ScienceNOW