Фільм у найкращому сенсі цього слова ліричний і нескінченно позитивний.

Фільм «Строкаті сутінки» зараз активно піарять як режисерський дебют зірки «Карнавальної ночі» Людмили Гурченко. Даремно. Тому що думка «Ну що тлумачного може зняти 75-річна актриса?» Лише відлякувала від перегляду. І знаєте – знову марно. Як розповіла мені сама артистка, режисер вона номінальний – просто Людмила Марківна займалася всім і вся: виконала головну роль, належить ідея проекту, відібрала пісні і акторів, поставила хореографію номерів – так, в результаті, і потрапила на цю посаду.

Сюжет ж картини досить простий: є відома стара і в той же час самотня актриса Ганна Дмитрівна (власне, Гурченко). В один із днів до неї приїжджає сліпий хлопець (Дмитро Кубасов, «Вантаж 200») і заявляє, що та сама запросила його до себе додому. Актриса хоч і не відразу, але все ж згадала гостя: колись він вразив її своєю талановитою грою на піаніно. Загалом, Ганна бере над ним шефство, а заодно знайомиться з його близьким другом – Суворов (Володимир Ільїн, «Сибірський цирульник») – старим рокером-невдахою.

«Сутінки» – кіно з минулого. У самому гарному сенсі цього слова: ліричне і нескінченно позитивне. А ще – щире. Гурченко не упустила шансу посміятися над собою: над своєю пристрастю до ефектним костюмах в блискітках і пір'ї. І навіть над віком. «Ти – стара дівчинка», – кричить їй сліпець, і її героїня, як дитина, починає хникати в рукав пальто. Не обійшлося і без болю: «Це так важко, коли тебе забувають» – фраза з життя самої актриси. Як і історія з дитиною: «Я мало приділяла йому уваги, мене тягнуло на сцену. І він не зміг мені цього пробачити ». З мінусів: Ільїн все-таки не співак – фальшивить, але при цьому все одно робить це дуже душевно.

За матеріалами: Сегодня

Джерело