Європейський день мов

Щорічно, починаючи з 2001 року, 26 вересня відзначається Європейський день мов (European Day of Languages) з метою підтримання мовного розмаїття, двомовності кожного європейця та розвитку викладання мов у світі. Дійсно, зараз стає все більше і більше людей, які вільно розмовляють, як мінімум, однією іноземною мовою.

Феномен володіння іноземними мовами вивчається вже давно. Чому деяким людям так важко дається рідна мова, а інші з легкістю сприймають відразу кілька іноземних? Чи є це результатом напруженої праці або достатньо генетичної схильності?

Звичайно, талант важливий, як і в будь-якій іншій сфері. З іншого боку, ще в 18-19 століттях було модно в суспільстві блиснути знаннями – і ні-ні, та й ввернути слівце з французької, німецької або латиною. Знання хоча б однієї іноземної мови вважалося нормою.

У європейських інститутах офіційно рівноправно використовуються наступні мови: англійська, болгарська, угорська, грецька, датська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійська, німецька, нідерландська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, фінська, французька, чеська , шведська, естонська.

Всі рішення, що приймаються офіційними органами ЄС, переводяться на всі офіційні мови, і громадяни ЄС мають право звертатися до органів ЄС і отримувати відповідь на свої запити на будь-якому з офіційних мов.

На заходах на вищому рівні вживаються заходи щодо здійснення перекладу виступів учасників на всі офіційні мови (за потребою).

Незважаючи на декларовану рівноправність усіх мов Союзу, з розширенням меж ЄС все частіше спостерігається «європейське двомовність», коли фактично в роботі інстанцій (за винятком офіційних заходів) використовуються в основному англійська, французька та, у меншій мірі, німецька – при цьому будь-які інші мови використовуються в залежності від ситуації.

Збереження і розвиток мов, включаючи малі, декларується в якості офіційної мовної політики Євросоюзу. Серед способів досягнення цього зазвичай називаються вивчення більше ніж однієї іноземної мови і продовження вивчення мов в зрілому віці.

ХОРОШІеНОВОСТІ