Франко-американська команда вчених опублікувала результати своїх досліджень, згідно з яким Юпітер, найбільша планета нашої Сонячної Системи, повинен був наблизитися до Сонця на початку утворення Сонячної Системи, перед тим, як повернутися на свою орбіту, на якій він мешкає сьогодні.

Команда франко-американських астрономів в своїх недавно опублікованих роботах виклала нову модель формування Сонячної Системи. Згідно з цими публікаціями і нової моделі, на початку утворення Сонячної системи, Сатурн перебував на орбіті, яку в даний момент займає Марс, тобто в 225 мільйонах кілометрів від Сонця, а пізніше перемістився на свою сьогоднішню більш віддалену позицію.

Дослідники також заявляють, що на своєму шляху "мігрант" змітав і відкидав все, що траплялося на його шляху. Матерія, яку "відкинув" Юпітер, нагромадилася і перетворилася на його широкі кільця.

Вчені також заявляють, що доля Сатурна схожа з долею мігранта-Юпітера. Також, як і Юпітер, Сатурн перебував ближче до Сонця, а при своїй міграції, Сатурн змінив напрямок руху Юпітера, змусивши останнього зайняти нинішню позицію.

"Нова модель утворення Сонячної Системи показує, що планети-гіганти нашої Сонячної Системи помітно перемістилися" – говорить Сін Реймонд, один з астрономів, який брав участь в дослідженнях.

За матеріалами: infuture.ru

Tweet