Кращий матч року

Норвегія – Україна – 0:1

Проти нашої збірної господарі виставили, по суті, бойовий склад, тоді як для команди Мирона Маркевича це була чергова нагода для кадрового експерименту. Напередодні наша дружина зустрічалася в рідних стінах з румунами, після чого частина футболістів за раніше обумовленим причин покинула табір збірної. У результаті в «рамці» дебютував голкіпер грозненського «Терека», а згодом московського «Спартака», Андрій Дикань, який учинив парочку дивовижних сейвів. А на вістрі атаки діяв, також вперше приміряв футболку національної команди, Роман Зозуля, який був на той момент єдиним номінальним форвардом.

Більше того, були й тактичні нововведення – на правий фланг оборони тренерський штаб відрядив Олега Гусєва, на місці опорного хавбека грав Ярослав Ракицький, знайшлося місце на полі Ігорю Ощипко, Олександру Яковенко та Андрія Ярмоленка, не мають великого досвіду виступів за збірну.

Головним же окрасою матчу став результат, який принесли два молодих виконавця – Коноплянка виконав штрафний, а Зозуля вміло зіграв на добиванні.

Найгірший матч року

Україна – Канада – 2:2

Чесно кажучи, ніхто й не думав, що збірна Канади доставить проблеми української дружини. Адже в якійсь мірі екзотичні північноамериканці не відносяться до еліти світового футболу і спеціалізуються в основному на хокеї. У свою чергу тренерський штаб національної команди на чолі з Юрієм Калитвинцевим, продовжуючи експерименти, виставив резервний склад, розбавлений ветеранами – Андрієм Шевченком та Андрієм Вороніним.

За недооцінку суперника українці поплатилися вже в першому таймі. Незважаючи на статус господарів, синьо-жовті показали досить бляклу гру і, отримавши у свої ворота два м'ячі, пішли на перерву за рахунку 0:2. Варто відзначити, що якщо б гостям посміхнулася Фортуна, то рахунок міг бути і більш значним.

Втім, українцям все ж вдалося врятувати своє реноме, уникнувши повного провалу. Після перерви збірна, посилена гравцями основного складу, видала діаметрально протилежну гру і не тільки зуміла уникнути поразки, але і показала, мабуть, свій кращий футбол за останній час.

Відкриття року

Євген Коноплянка

Минулою зимою, спостерігаючи за маловідомим футболістом «Дніпра» Євген Коноплянка, тодішній наставник збірної Мирон Маркевич сказав, що цей хлопець у майбутньому буде голосно стукати в двері головної команди країни. Як у воду дивився – вже в цьому році про лідера молодіжної збірної заговорили, як про зірку світового рівня, яка може яскраво заблискати на домашньому Euro-2012.

Навесні цього року Коноплянка став твердим гравцем основного складу дНепряєв, а його дії розцвіли безліччю фарб. Не змусив себе довго чекати і виклик в першу збірну. Щоправда, за домовленістю тренерів національної та молодіжної збірних, Євген провів ряд матчів за колектив Павла Яковенко, разом з партнерами завоювавши путівку на чемпіонат Європи 2011 року.

Запам'ятався і гол Коноплянки швейцарцям, який він провів уже під керівництвом нового наставника Юрія Калитвинцева, коли, змістившись ближче до центру, він зважився на дальній удар, і м'яч, оминувши голкіпера, залетів у дальній верхній кут. Красень-гол. Таких би побільше!

Гравець року

Олександр Алієв

Минулий рік півзахисник московського «Локомотива» може занести собі в актив, як у чемпіонаті Росії, де він став кращим футболістом за системою «гол + пас», так і в збірній Україні, де у восьми матчах він забив п'ять голів. Відмінний показник! Притому, що до цього Алієв жодного разу не відзначився за національну команду.

Особливо запам'ятався ефектний гол Алієва збірної Румунії. Наша команда отримала право на штрафний метрах в 35 від воріт, і Олександр, як у старі добрі часи, зважився на прямий удар – голкіпер торкнувся м'яча руками, після чого той прошмигнув у сітку. Цей гол допоміг нашій збірній перемогти – 3:2. Крім одиночних «пострілів», є на рахунку Алієва, якого чутки наполегливо сватають назад до «Динамо», і дубль. У матчі з Литвою, в послужному списку якої значаться вдалі ігри з грандами європейського футболу, футболіст забив два перших голи, зумовивши велику вікторію – 4:0.

Варто відзначити і нестандартні дії Алієва, який вийшовши на заміну в матчі з Канадою, не банально розіграв кутовий, навісивши в штрафну, а відпасував під удар Анатолію Тимощуку, який приніс з північноамериканцям нічию. Не будемо забувати, який блискучий гол Алієв забив чилійцям, але про це окрема розмова …

Парадокс року

Ситуація з відходом зі збірної Мирона Маркевича

Тренувати національну збірну Україну було мрією всього його життя. 1 лютого 2009 акурат у 59-й день народження мрія здійснилася: Мирон Маркевич очолив збірну-господиню Euro-2012. Заручившись підтримкою президента федерації футболу Григорія Суркіса та президента «Металіста», Маркевич, засукавши рукави, взявся за роботу. Гра збірної під керівництвом нового головного тренера не стала в один момент сверхзреліщной і результативною, але малюнок у команди, треба визнати, проглядався, та й результати не могли не радувати – три перемоги і нічия у чотирьох матчах.

Але недовго Мирон Богданович керував збірною: скандал за участю «Металіста» у договірному матчі і ускладнення відносин між Григорієм Суркісом та Олександром Ярославським не могли позначитися і на Маркевича, який через три місяці роботи в збірній напсал заяву про відставку.

Слух року

Запрошення у національну команду Свена-Ерана Ерікссона, Олега Блохіна і Марчелло Ліппі

Відразу ж після несподіваної відставки Мирона Маркевича на горизонті виникла кандидатура шведського фахівця Свена-Ерана Ерікссона, який на той момент перебував без роботи і, судячи з усього, був цим стурбований. Проте далі розмов ситуація з екс-керманичем збірної Англії не просунулася. Точно також як з Олегом Блохіним, виводив нашу збірну до вісімки кращих команд світу. При цьому багато фахівців підтримували кандидатуру тренера з українським корінням.

Більш заплутана історія з Марчелло Ліппі, якого авторитетні і не дуже італійські видання бачили мало не ставить підпис під контрактом з Федерацією футболу України. Підлила масло у вогонь присутність екс-наставника збірної Італії на матчі Швейцарія – України, де, за даними колег з Апеннін, нібито були отримані принципові згоди обох сторін. Справа залишилася за малим – залагодити деталі особистого контракту, адже Ліппі за тими ж чутками запросив сім мільйонів євро за півтора року роботи, а українська сторона наполягала на п'яти мільйонах. Загалом, поки це питання залишається відкритим.

Кращі голи року

Олександр Алієв
(Україна – Чилі – 2:1)

Євген Коноплянка
(Швейцарія – Україна – 2:2)

Якщо б у календарі матчів збірної України у 2010 році не значилася зустріч у Женеві з швейцарцями, то переможець у цій номінації був би єдиним і не оспорюваним. Природно, їм би став Олександр Алієв, який забив дивовижний за красою м'яч у ворота збірної Чилі. Через дванадцять хвилин після виходу на заміну в другому таймі Алієв сам почав, як виявилося пізніше, результативну атаку, сам же її і закінчив блискучим діагональним ударом у дальню «дев'ятку». Причому м'яч влетів у сітку, ударившись об перекладину, що додало голу більшої краси.

Втім, в кінці року спробував перетягнути на себе ковдру ще один майстер дальніх ударів. Тільки на цей раз не визнаний, як Алієв, а початківець. Зрозуміло, мова йде про Євгена Коноплянці. На 75-й хвилині зустрічі зі збірною Швейцарії, яка, по-хорошому, повинна була закінчуватися перемогою господарів поля, хавбек «Дніпра» зважився на дальній удар і не прогадав – м'яч по недосяжній для голкіпера траєкторії вкрутити в праву «дев'ятку».

Дебют року

Роман Зозуля
(Норвегія – Україна – 0:1)

З лідером відбіркової групи H наша команда, як відомо, грала не те дублюючим, не те молодіжним складом. Дублери – Русол, Ощипко, Яковенко і, напевно, Дикань. З гравців молодіжки – Ракицький, Коноплянка, Ярмоленко і Зозуля. І тільки Чигринського, Тимощука і Гусєва, серед вийшли на поле «Уллевол», можна було зарахувати до числтих, хто є ключовими виконавцями синьо-жовтої дружини. При цьому дебютантами було відразу троє футболістів – Дикань, Яковенко та Зозуля. Але якщо син головного тренера молодіжної збірної практично нічим не запам'ятався, то досвідчений голкіпер і талановитий нападник залишили помітний слід.

Вибирати переможця цієї номінації серед двох було досить важко. Дикань з одного боку, зробила кілька чудових сейвів, а з іншого – припустив приблизно стільки ж серйозних помилок, які цілком могли коштувати українцям пропущеного м'яча. Чимало претензій було і до гри Зозулі, який весь матч був малопомітний і абсолютно не схожий на того гравця, якого ми бачили в матчах за молодіжку. Однак завдяки тому, що Роман завдав один-єдиний точний удар на 78-й хвилині зустрічі, який приніс перемогу нашій збірній, саме він став лауреатом у цій номінації.

Ветеран року

Андрій Дикань

У нинішньому році у складі національної команди дебютувало відразу два вікових голкіпера – Олександр Горяїнов і Андрій Дикань. Голкіпер «Металіста», зігравши перший матч за національну команду в 34 роки і 330 днів, і зовсім став найстаршим новачком жовто-синьої дружини в історії. Але в номінації ветеран року капітан «Металіста» поступився пальмою першості харків'янину Андрій Дикань, який молодша за нього на два роки.

Дебют на той момент голкіпера «Терека» припав на виїзну зустріч з Норвегією, яку наша збірна проводила експериментальним складом. Уникнути хвилювання і невеликих помарок у грі на виходах віковою дебютантові не вдалося, але зате на лінії воріт Дикань творив чудеса, виручаючи команду тоді, коли це здавалося неможливо. Після цього матчу Дикань постійно отримував запрошення в збірну, граючи по черзі з Андрієм П'ятовим. Слідом за дебютом у збірній Україні Дикань пішов на підвищення і на клубному рівні, підписавши контракт з московським «Спартаком», де він відразу ж став основним голкіпером.

Подія року

Матч Бразилія – Україна

Матч збірної України з національною командою Бразилії став, мабуть, головною подією цього року для нашої футбольної дружини. Незважаючи на те, що дати товариських матчів збірної сверстиваются, як правило, за декілька місяців до самої події, розмови про те, що українці можуть отримати унікальну можливість зіграти з петнакампеонамі почали розбурхувати футбольну громадськість усього за кілька тижнів до самого поєдинку. А вже буквально через кілька днів президент Федерації футболу Григорій Суркіс підтвердив приємні чутки.

– Ми поставили перед собою завдання зіграти зі збірною Бразилії – ми з нею і зіграємо, – заявив тоді Григорій Михайлович.

Не можна не відзначити, що багато в чому завдяки международно авторитету глави ФФУ українська сторона не зазнала жодних фінансових проблем, в основному пов'язаних з тим, що суперники такого високого рівня звикли отримувати суми з п'ятьма нулями.

Що стосується самого матчу, то незважаючи на невтішний для нашої команди підсумковий результат, поєдинок проти «чарівників м'яча» в Дербі назавжди увійде в історію вітчизняного футболу.

Збірна Україна-2010

П'ятов
Ракицький Чигринський
Федецький Романчук

Тимощук Михалик

Коноплянка Ярмоленко
Алієв

Мілевський

За матеріалами: Спорт-Експрес в Україні

Tweet

РОЗРОБКА ВЕБ-САЙТІВ, ПРОСУВАННЯ В ІНТЕРНЕТІ